Києво-Печерська лавра

Києво-Печерська Лавра це унікальний монастирський комплекс, внесений ЮНЕСКО в список пам'ятників всесвітнього значення. Більше 43 мільйонів туристів з усіх кінців світу побувало на його території за час його існування. Комплекс включає в себе надземну частину (комплекс релігійних споруд) і підземну (печери) частини.

Історія Києво-Печерської Лаври

Києво-Печерська Лавра бере свій початок в 1051 році, коли чернець Антоній поселився в цих місцях у виритій на схилі гори печері. Незабаром до нього приєдналися однодумці, які почали розширювати печери, а пізніше коли підземна обитель перестала вміщати всіх братів - будувати перші надземні споруди.

Саме від печер і походить назва монастиря, а слово «лавра» означає статус, його одержували великі і впливові монастирі, які нагадували своїми розмірами невеликі містечка, що мають свої вулиці (в перекладі з грецького «лавра» - вулиця).

З 70-х років XI століття в монастирі розпочалося інтенсивне будівництво, були зведені Успенський собор, Троїцька надбрамна церква та Трапезна.

Монастир відігравав помітну роль у розвитку української культури - будівництво храмів вдосконалювало майстерність архітекторів і художників, тут була заснована перша на Русі друкарня. В Лаврі жили і працювали відомі літописці, письменники, вчені, художники, лікарі, книговидавці. Саме тут близько 1113 р. літописець Нестор склав «Повість минулих літ» - основне джерело сучасних знань про Київську Русь.

Після великої пожежі в 1718 почалося відновлення пошкоджених будівель та спорудження нових. Успенський собор і Троїцька надбрамна церква набули вигляду бароко, а навколо території верхньої Лаври були зведені кам'яні стіни. Таким чином, в середині XVIII ст. сформувався унікальний архітектурний ансамбль Лаври, який в основному зберігся до нашого часу. Києво-Печерська Лавра стала найбільшим монастирем на всій Русі, площа якого становила майже 30 гектар.

Києво-Печерську Лавру не обходив увагою жоден з російських государів - і Петро Великий, і Катерина, і Микола II відвідуючи Лавру брали благословення у настоятеля, а так само передавали в дар обителі золоті хрести і лампади, усіяні алмазами оклади богослужебних книг.

Після приходу до влади комуністів в 1917 для монастиря настали важкі часи - все його майно було оголошено надбанням народу, а сам монастир незабаром закрили і через деякий час відкрили тут музейне містечко.

У 1941, під час Другої Світової Війни, був підірваний Свято-Успенський собор. До цих пір точно не встановлено ким проводилися вибухові роботи - німцями, або радянським підпіллям.

У червні 1988 року ново створеній Печерській громаді була повернута територія Дальніх печер зі всіма наземними будовами і печерами, а в 1990 передана територія Ближніх печер.

Печери Києво-Печерської лаври

Печери це система підземних коридорів, що складається з двох частин - Ближніх і Дальніх. Перші літописні згадки печер припадають на 1051 рік. Спершу в печерах жили монахи, пізніше там стали ховати померлих поселенців монастиря. Зокрема там знаходяться останки Нестора Літописця, автора «Повісті минулих літ», Іллі Муромця - билинного героя і нетлінних лаврських святих.

У деяких підземних келіях жили ченці затворники, що присвятили своє життя молитвам - у стінах печерних коридорів залишилися віконця келій через які їм передавали їжу і питво.

Про довжину лаврських печер ходять легенди, - говорять що підземні ходи йдуть під Дніпром, а також пов'язують Лавру з іншими монастирськими печерами Києва і Чернігова.